Пресс-центр Статьи СМИ о нас Пластиковая карта – прогресс неизбежен
dibal-ban 

Пластиковая карта – прогресс неизбежен

Не за горами кінець року, час пікової активності ревізійно-контрольних і податкових відомств. А отже, усі підприємства-порушники потраплять під їхню пильну увагу. Не мине ця доля і підприємства торгівлі, які не встановили термінали для приймання платіжних карт.

Торішньою постановою (№377 від 29.03.2006) Кабінет Міністрів України зобов’язав усі вітчизняні підприємства, які займаються господарською діяльністю в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг і чий річний оборот перевищує 5 тис. грн, з 1 липня 2007 року перейти на розрахунок за продані товари з використанням спеціальних платіжних засобів. Тобто приймати до оплати пластикові картки.

Деяким категоріям торговців Кабмін зробив виняток. Наприклад, цілком звільняються від обов’язкового прийому спеціальних платіжних засобів закриті заклади громадського харчування. Для підприємств, чий річний оборот нижчий від встановленої норми, приймання локальних карт не обов’язкове. При реалізації фармапрепаратів, парфумерії, нафтопродуктів, побутової і офісної техніки, меблів (якщо площа торговельного залу перевищує 400 кв.м) і в закладах громадського харчування (на більш, ніж 40 посадкових місць), підприємства зобов’язані установити POS-термінал незалежно від виторгу.

За даними представників Нацбанку України, торговці не поспішають переходити на безготівкову форму оплати платежів, про що свідчить статистика – 64 тисяч терміналів, що приймають до оплати банківські карти на 450 тис. грн, перебувають на податковому обліку торговельних підприємств. Серед причин настільки повільних темпів переходу фігурують і фінансова неграмотність населення з низькою культурою безготівкових розрахунків, і висока плата за обслуговування POS-терміналів (за даними Центробанку, фінустанови жадають від торговців 3,5%).

Однак виглядають вони скоріше, як відмовки. Безперечно, більшості населення України, як і раніше, важко відмовитися від звички розплачуватися готівкою, укоріненої за багато років. І до Європи, де безготівкові платежі вже давно і всерйоз потіснили щоденні операції з готівкою, нам ще далеко. Проте майже кожний українець, незалежно від віку і соціального статусу, знає, як використовувати свою пластикову картку і абсолютно спокійно застосовує свої знання на практиці.

До того ж у нашій країні стрімко зростає кількість власників не тільки дебетних, а й кредитних карт. Будь який банк, який себе поважає, пропонує своїм клієнтам оформити кредитні картки, багато з яких не переводяться в готівку. Зрозуміло, що клієнт із кредитною картою завжди в змозі оплатити свої потреби, головне, мати можливість цим скористатися. А значить, продавець, що не встановив у себе термінал приймання спеціальних платіжних засобів, автоматично втрачає «клієнта-кредитника».

З огляду на те, що банківські карти вже давно і міцно стали звичними для наших співвітчизників, а обсяги їхнього сервісу в торговельній мережі неухильно зростають, перед рітейлерами постає проблема спрощення й оптимізації процесу обслуговування таких клієнтів. Сьогодні на ринку України представлені компанії, що займаються підбором і установкою торговельного електронного устаткування. Ще одним каменем спотикання в питанні розрахунку плати за обслуговування POS-терміналів стала комісія, яку банки називають interchange.

Нацбанк категорично наказав зменшити комісію при прийомі платіжних карт, випущених іншими фінустановами, з 3,5% до 2%. А всередині листопада 2007 року повинне набрати сили нове розпорядження Нацбанку, після прийняття якого керівникам торговельних і сервісних підприємств буде суворо заборонено вводити обмеження на суму безготівкового розрахунку і піднімати вартість своїх товарів і послуг при картковому розрахунку. Вони також не зможуть більше встановлювати мінімальну суму карткової трансакції. До того ж слід приймати усі види платіжних карт – не тільки міжнародні VISA і MASTERCARD, а й національні, приміром, Укркарт.

При цьому банки скаржаться, що строк окупності їхніх вкладень у цей бізнес у нинішніх умовах складає три-чотири роки. За умови зниження обсягу комісії цей термін збільшиться майже вдвічі. Однак у зв’язку з загостренням конкуренції на картковому ринку, фінансисти все-таки намагаються знайти можливість вкластися в горезвісні 2%. За прогнозами фахівців, перегляд банками тарифної політики на картковому ринку дасть змогу істотно наростити мережу терміналів по країні. До кінця 2007 року планується обладнати POS-терміналами мережі продуктових супермаркетів, магазинів побутової техніки, АЗС, великі магазини будматеріалів, розміщуючи щомісяця близько 2 тисяч POS-терміналів.

До того ж, на думку експертів, на найближче майбутнє прогнозується зниження вартості «пластику». І незважаючи на те, що потреба споживачів у наявності POS-терміналів розрізняється залежно від регіонів України: там, де платоспроможність населення вища, розміри і кількість карткових трансакцій у торговельних точках буде неухильно рости. А, виходить, буде зростати і потреба в різноманітних засобах оплати, у тому числі безготівкових.

Організація розрахунків у магазині через POS-термінал має низку очевидних переваг. Це й економія часу і засобів (як мінімум, на послугах інкасації), і збільшення безпеки (мінімізується можливість пограбування, втрати готівки, помилки касира в розрахунках), і відсутність додаткових витрат на устаткування і ремонт терміналів, і максимальне задоволення потреб споживачів, що для сфери послуг є першочерговим задачею.

В усьому цьому питанні є ще один недопрацьований момент: на сьогоднішній день не визначений орган, який буде контролювати процес установки POS-терміналів, та й ніяких санкцій для торговців, що не виконують постанову Кабміну, законодавством на сьогодні не передбачено. І коли будуть прийняті зміни в закон, сказати складно. Та й навряд чи можна щось кардинально змінити лише адміністративними методами. Навіть при виконанні постанови Кабміну і збільшенні кількості POS-терміналів до 200 тисяч, обсяги безготівкових платежів відразу не збільшаться. Зацікавленість у використанні розрахункових карт повинна бути обопільною – як у торговців, так і в населення.

Однак рітейлерам, котрі не виконали постанову КМУ, не варто спокушатися, вірячи в безкарність і очікуючи, поки всі зацікавлені сторони не дійдуть згоди. На той час ними цілком можуть зацікавитися фіскальні органи. Тому що перехід на безготівкові платежі дасть змогу державі істотно заощадити на обслуговуванні готівкового грошового обігу. Крім того, становлення карткового ринку буде сприяти виходу на світло «тіньової» економіки. А небажання підприємства взагалі приймати картки, цілком може бути розцінене як відхилення від податків.

Олена Лапченко, компанія «ІКС-Маркет»
№11 (11) листопад 2007 Продукти & Торгівля